Коли я починав роботу над цим сайтом, я вирішив писати тільки про методи, якими користуюсь сам і про теорії які допомогли мені сформувати свій погляд у сфері психотерапії та психіатрії. Я вважаю інформацію про нейротрансмітери не лише теорією, а знанням, яке можна використовувати практично.
Я спостерігав у своїй практиці, що підбір фармакологічного лікування інколи дуже довгий і складний процес. Багато пацієнтів змінювали лікарів, змінювали препарати, але лікування їм не допомагало. Я задавав собі питання, чому ж так відбувається? Що намагалися лікувати мої колеги? На яку систему націлено це лікування? Я завжди пам’ятав, що майстерність не в лікуванні, а майстерність в діагностиці. Можливо цим пацієнтам був невірно встановлений діагноз? Або механізм лікування влучає не в ту ціль?
Я не починаю психотерапію поки не перевірю, що пацієнт не має супутніх розладів, які можуть бути причиною його скарг. Все дуже просто списати на тривогу, але без базової діагностики – нікуди. Основним питанням для мене була саме діагностика – зміни рівнів яких медіаторів викликали такі зміни фону настрою, поведінки, емоцій? Це симптоми надлишку чи дефіциту певних нейротрансмітерів? Процес компенсований, чи системи виснажились?
Для відповіді на всі ці питання нам потрібно знати матчастину нейробіології.
Отже, що таке нейротрансмітери?
Якщо зовсім просто, то це те, чим нейрони (клітини мозку) спілкуються між собою. Це сигнальні молекули, які вивільняються в синапси (з’єднання нейронів) і за допомогою яких один нейрон передає електричний імпульс на інший нейрон (або м’яз чи залозу)
Будь який когнітивний процес, будь яка емоція відображає роботу шести нейротрансмітерів, шести фундаментальних складових: глутамат, ГАМК, норадреналін, ацетилхолін, серотонін та дофамін.
Вони як оркестр – мелодія прекрасна, коли кожен інструмент звучить в тандемі з іншим, час від часу обмінюючись акцентами, змінюючи темп, ритм або гучність. Таким чином у музикантів виходить передавати настрій композиції, напруженість чи безтурботність, радість чи смуток. Проблема для всього оркестру починається тоді, коли певний інструмент вийшов з ладу, або музикант сьогодні зовсім не формі 🙂 Знадобиться деякий час, щоб дізнатися, хто псує всю композицію. З нейротрансмітерами все набагато складніше – просто взяти і виділити когось одного дуже складно, бо мозок нероздільна система, а нейротрансмітери наповнюють кожен його елемент, але вчені не сиділи без роботи, тому створити певну систему знань все таки вдалося.
Давайте розберемося, хто що робить, і що стається тоді, коли його замало чи забагато.
Дофамін
- Де знаходиться: в нирках та мозку.
- Функції в периферичній нервовій системі:
- в судинах інгібує норадреналін, підвищує судинний опір, підвищує систолічний тиск
- в нирках підвищує виведення натрію, розширює ниркові судини
- в підшлунковій залозі зменшує утворення інсуліну
- в шлунково-кишковому тракті пригнічує перистальтику
- в імунній системі пригнічує активність лімфоцитів (є дані про аутоімунні захворювання при недостатній кількості дофаміну)
- Функції в центральній нервовій системі:
- бере участь у рухах, процесах пам’яті, уваги, навчання, сну, настрою, поведінки та когніцій
- відчуття задоволення\винагороди
- зменшує продукцію пролактину.
Знаючи це, логічно уявити собі як проявиться зниження дофаміну –
- Клінічна картина знижених рівнів:
- Апатія, труднощі з відчуття задоволення
- Зниження мотивації
- Зниження лібідо
- Зміни настрою
- Проблеми зі сном та пам’яттю
- Почуття розгубленості
- Біль
- Синдром дефіциту уваги
- Синдром неспокійних ніг
- При хворобі Паркінсона виявляється тяжка нестача дофаміну
Далі, як проявиться підвищений понаднормово дофамін –
- Клінічна картина підвищених рівнів:
- Низький когнітивний контроль – нав’язливі думки, гонка думок.
- Труднощі з концентрацією уваги, зниження пам’яті
- Імпульсивність
- Підвищення лібідо
- Нудота
- Небажані рухи (гіперкінези), повторювані тіки
- В тяжких випадках психоз, гіпоманія, манія
- Згідно деяких гіпотез зміни рівнів дофаміну разом з іншими медіаторами беруть участь в розвитку шизофренії.
Більшість антипсихотиків є антагоністами дофаміну.
